| reklaakk118740 | Дата: Четверг, Вчера, 10:34 | Сообщение # 1 |
|
Рядовой
Группа: Проверенные
Репутация: 0
Статус: Offline
|
У світі, де підробляють усе — від документів до почуттів, є речі, які залишаються недоторканними. Справжнє годинникове мистецтво — одна з них. І людина, яка стоїть на варті цієї недоторканності в Україні, — Олександр Ліцкевич https://lickevichlife.com.ua/ua/. Його ім'я давно стало своєрідним "знаком якості" для тих, хто готовий віддавати десятки й сотні тисяч доларів за складні механізми, вміщені в корпуси з благородних металів.
Ми зустрілися з майстром у його майстерні. Тут не буває випадкових відвідувачів. Тиша порушується лише ледь чутним цоканням десятків годинників, що чекають на свою чергу. Кожен із них — чиясь доля, чийсь успіх, чиясь сімейна історія.
Діагноз поставити складніше, ніж вилікувати— Олександре, ви відомі як експерт, до якого звертаються у найскладніших випадках. Що складніше — знайти несправність чи усунути її?
— Найскладніше — почути правду. Годинник, як людина, ніколи не бреше. Він або йде точно, або ні. Але щоб зрозуміти, чому він "захворів", треба знати не лише анатомію механізму, а й історію його життя. Хто носив? У яких умовах? Чи падав? Чи ремонтувався раніше? І якщо ремонтувався — хто саме це робив? Поганий майстер може залишити такі сліди, які доведеться виправляти роками.
Буває, приносять годинник Patek Philippe, вартість якого порівнянна з квартирою в центрі Києва. Він не заводиться. А проблема — в крихітній пилинці, яка потрапила всередину під час неякісного обслуговування. І от ця пилинка вже натерла мікроподряпини на каменях. Це як піщинка в механізмі кохання — начебто дрібниця, а руйнує все.
— Кажуть, що ви можете визначити підробку навіть на дотик. Це правда?
— Не зовсім. На дотик я можу відчути температуру металу, якість полірування, плавність обертання заводної головки. Але справжня експертиза — це комплекс. Це мікроскоп, це знання історії бренду, це розуміння технологій різних епох.
Сьогодні підробки роблять на такому рівні, що вони можуть обдурити навіть сканер. Але вони ніколи не обдурять справжнього експерта. Чому? Тому що неможливо підробити дух часу. У старовинного годинника є аура. Є ледь помітна нерівність у гравіюванні, зробленому вручну сто років тому. Сучасне лазерне гравіювання ідеальне — але саме ця стерильна ідеальність і видає підробку.
Інвестиції в механічну душу— Сьогодні багато говорять про годинники як про інвестиції. Ви допомагаєте клієнтам формувати такі портфелі. Що зараз у тренді?
— Ринок змінився. Ще 10-15 років тому колекціонери полювали за рідкісними вінтажними моделями. Сьогодні попит шалено зріс на сучасні лімітовані серії. Але я завжди кажу своїм клієнтам: не женіться за модою. Мода минає, а класика залишається.
Найкраща інвестиція — це годинник, який ви будете носити із задоволенням. Якщо він вам не подобається, ви його продасте за першої ж кризи. А якщо ви його любите — ви його збережете, і через 20 років він коштуватиме набагато дорожче.
Звісно, є об'єктивні показники. Rolex Daytona Paul Newman, Patek Philippe Nautilus певних років, Audemars Piguet Royal Oak з перших серій — це завжди ліквідно. Але купити такий екземпляр сьогодні — проблема навіть для дуже заможної людини. Потрібно роками вибудовувати стосунки з брендами, чекати в чергах, доводити свою лояльність.
— Ви згадали про кризу. Як поводиться ринок люксових годинників під час економічних негараздів?
— Цікаво. Під час кризи 2008-го багато хто панікував і продавав свої колекції. Ті, хто мав гроші й холодний розум, скуповували унікальні речі за пів ціни. А через 5-7 років ці речі зросли в ціні вдвічі-втричі.
Годинники — це "тиха гавань" для капіталу. Вони не прив'язані до біржових індексів, їх складно вкрасти віртуально, вони завжди з вами. Але це працює лише для справжніх шанувальників. Для спекулянтів ринок годинників — дуже ризикова штука.
Людські історії за циферблатами— Напевно, за роки роботи ви бачили не лише механізми, а й людські драми. Розкажіть найцікавішу історію.
— Їх багато. Але одна особливо запам'яталася. Приходить чоловік років сорока, приносить годинник Bregut. Просить оцінити для продажу. Дивлюся — модель рідкісна, стан ідеальний, документи в порядку. Називаю вартість. Він каже: "Добре, продаю". А в очах — біль.
Я не лікар, не психолог, але запитав: "Можливо, не варто поспішати?" Він мовчав хвилин п'ять. А потім розповів, що це подарунок батька, з яким вони посварилися 15 років тому і не спілкувалися. Батько нещодавно помер. І тепер годинник — єдине, що від нього залишилося. Але син настільки звик до образи, що хоче позбутися всього, що нагадує про батька.
|
| |
| |
